Аудіювання 8 клас. З Богом у душі

 Немовля плакало, і від жалю бабі Тетяні ставало аж млосно. Подумки вона лаяла свою старечу безпам’ятність: як-то можна було забути поставити молоко в холодильник? Скисло… Чим годувати маля в цей пізній вечір і вночі? Немовля вже начеб і не плакало, а протяжно стогнало, як доросла хвора людина. Баба Тетяна пішла до сусідки Віти, наперед обпікаючись соромом, що доведеться вкотре вже канючити позичку. Злобливість сусідки нажила після того, як принесла дитинку із сирітського притулку. Сподівалася розтопити обледеніле сусідчине серце — була надія, що одинока Віта всиновить дитя. Але не так склалося, як гадалося… Віта відчинила двері. Була усміхнена й захмеліла. За заставленим пляшками кухонним столом розсівся якийсь молодик у майці з цигаркою в зубах.

— Віточко,— баба Тетяна не знала, як і почати розмову в присутності незнайомця.

 — Що, Григорівно, знову по гроші? — з Вітиного обличчя враз сповзла посмішка.— Ти уявляєш (це до незнайомця), зовсім з глузду стара з’їхала. Якась дурка викинула свого байстрюка на смітник, у притулку його ледве виходили, так оце вона притягнула те пискля, щоб мене ощасливити… Гадала, що я нюні розвішу: як свого по тюрмах пустила, то чужого усиновлю… Та ні, сита я по горло! Хочу вільно дихати!                                    

 — Віточко, дай дві гривні на молоко! В магазині в борг вже не дають… Я ж поверну! Візьми ось годинник.                                                                                                 — Годинник мені ні до чого. А гроші не позичу принципово. Хоч ні, гроші позичу, якщо завтра віднесете й віддасте підкидька до притулку.                                         — Так дитинчаті ж до завтра ще дожити треба. А крім молока, йому нічого давати не можна…                                                                                                                                                  — Доживе! Самі розповідали, що те байстря на смітнику кілька днів валялося.                            

 — Без Бога ти в душі, Віто,— тамуючи клубок у горлі, сказала баба Тетяна.               — А в чиїй душі ваш Бог є? — репетувала їй услід сусідка.— Якби він був, чи дозволив би отій шльондрі викинути живу дитину в контейнер? Чи ж не зглянувся б над вами, дивлячись, як ви ото тягнете підкидька на свою копійчану пенсію? Як щодня вибираєте, що купити: пелюшки, підгузники чи молоко?                                                                  

Немовля так само тихо плакало. Баба Тетяна взяла порожній кухоль, годинник — і знову з квартири. Остання надія на Мелентіївну та її козу. Статки в Мелентіївни теж благенькі, зате вона має добре серце. Баба Тетяна навколішки перед нею стане, але виблагає у борг або виміняє на годинника хоч склянку молока. Можна не колисатися автобусом, а піти навпростець підтюпцем. Треба лише подолати пустир. Правда, ноги у сімдесят літ не такі вже й прудкі, а очі підсліпуваті: у темряві майже нічого не бачать, і зате ж буде швидше! 

      Ось такої пізньої пори, повертаючись із підробітків у притулку, і знайшла баба Тетяна оте викинуте грішницею янголя. Скільки, пропрацювавши вік санітаркою по лікарнях, переживала вона всіляких потрясінь, а такого не пригадує… Два місяці медики те немовля відігрівали, підтримували апаратами життєдіяльності… А коли виходили, баба Тетяна добилася-таки, щоб віддали їй малятко.  

  — Стояти! — опік ззаду хрипкий голос.— Закричиш — пришию! Що несемо? Що в руках?                                                                                                                          — То кухлик, синочку. Візьми ось годинника…                                                             — Стули писка! — загарчала ще одна чорна тінь, приступаючи збоку.— Гроші давай!

    Щось гостре вперлося у груди. Холодок жаху перейняв Тетянине тіло. Боячись своєї погибелі, вона ще більше жахалась думки про повільну мученицьку смерть полишеного вдома маляти. Скільки ще проплаче воно в самотній квартирі? Скільки проживе?                                                                                                                      — То кухлик, синочки. По молоко йду, дитя мале вигодовую. Якась бідолаха викинула після пологів на смітник… Якщо вб’єте мене, то мале загине від голоду, бо, крім мене, нікого в нього немає…                                                              — Хто тобі сказав, що ми тебе вб’ємо? — хрипіла чорна тінь.— Йди своєю дорогою!                                                                                                                                      — Спасибі вам…                                                                                                                                                     — Ну ти даєш… Спасибі… 

    Задубілими ногами баба Тетяна ступила вперед.                                                                — Мамашо, стій! Візьми ось…                                                                       Здригнувшись, немов від блискавиці, баба Тетяна спинилась і тут же відчула в долоні якийсь папірець.                                                                                                           …Мелентіївна довго не відчиняла, все допитуючись хто та навіщо. Увійшовши в дім, баба Тетяна, розтиснувши перед нею кулака, зронила лише одне слово: «Молока».                  

     — Що це ти годинник у гроші загорнула? Чи такий цінний? О, та це в тебе великі гроші! — вигукнула Мелентіївна.— У мене, голубко, стільки здачі не буде!                                              

 — Нічого,— відповіла баба Тетяна.— Колись віддасте. Наливайте швидше.            — Слухай, чи ти не захворіла, бува? — жебоніла Мелентіївна.— Піт по тобі градом і тремтиш уся… Оце принесеш молочка, напоїш малого і сама гаряченького випий — з медом і маслом… Чуєш?                                                          Баба Тетяна не чула. Вона думала про те, що повертатися додому їй автобусом, а на це піде півгодини. У вухах стояв тихенький плач янголяти… (705 слів) (За Д. Боярчуком)

  

Запитання до тексту «З Богом у душі».

І-ІІ рівень (6б.)

1. Пенсіонерці бабі Тані було:

А         п’ятдесят сім років;      

 В        сімдесят років;

Б         шістдесят років; 

Г          сімдесят п’ять років.

2. Узявши з притулку немовля, баба Таня сподівалася:

А         на допомогу родичів; 

 В        на те, що маля буде всиновлене одинокою сусідкою;

Б         на державну пенсію для догляду за сиротою; 

Г          на те, що легко зуміє виростити дитину.

3. До притулку немовля принесла:

А         юрба підлітків, які гралися на пустирі;      

В         його мати, відмовившись від дитини;

Б         баба Тетяна, знайшовши дитину на пустирі;     

Г          двірничиха, яка знайшла сироту на смітнику.

4. Дитині було:

А         майже півроку;   

 В        чотири місяці;

Б         близько року;     

 Г         трохи більше двох місяців.

5. Через пустир баба Таня вирушила, тому що:

А         хотіла заощадити час, щоб швидше нагодувати дитину;  

Б         пізно ввечері не ходив автобус;

В         сподівалась, що зустріне матір немовляти;

Г           хотіла ще раз пройти повз місце, де знайшла дитину.

6. Подумки баба Тетяна називала дитину:

А         сиріткою;   В        підкидьком;

Б   янголятком;      Г рідною дитиною,

7. Скільки гривень  просила бабуся від сусідки Віти на молоко?

А  2 ;     Б 3;       В4;    Г 5.

8. На пустирі бабу Таню перестріло:

А         п’ятеро злочинців;        

 В        двоє розбишак;

Б         троє розбишак;  

Г          двоє сусідів.

9. Єдина людина, що прийшла на допомогу бабі Тані з голодним немовлям:

А         Мелентіївна;         

В         родичка баби Тані;

Б         один із розбишак;         

 Г         сусідка Віта.

10. Як  розбишака поступив з бабусею? 

А           дав їй  гроші;        

Б          взяв у неї годинник;                                                 

 В          взяв у неї гроші;

Г       поранив її.

11  Для повернення  додому автобусом буде затрачено

А         2 години;

Б          1 година;

В         півгодини;

Г           20 хвилин.

12. Баба Таня по батькові

А         Іванівна;     

В         Василівна;

Б         Ігорівна;    

 Г         Григорівна.

 Відповідь: 1В; 2В; 3Б; 4Г; 5А; 6Б; 7Г; 8В; 9Б; 10А; 11В; 12 Г

       ІІІ рівень  (3б.)

13.Фразеологізм   бути без Бога в душі означає: ( не мати милосердя, співчуття).    14.  Даний текст має ознаки ( художнього стилю)                                                                                                                         15.   15. Слово милосердя означає: ( добре, співчутливе ставлення)

Високий рівень(розгорнута відповідь) (7-10 речень)   ( 3 б.)

   Милосердя має бути потребою душі кожної нормальної людини

Щоб краще запам’ятати (мнемонімічні фрази для правил з української мови)

Для вас, як для тих, хто готується до ЗНО з української, цікаво і корисно буде знати такі  мнемонічні вирази, що допомагають швидше пригадувати певні правила української мови.

1.       Де Ти З’їСи Ці ЛиНи?

Після приголосних з цієї фрази – Д, Т, З, С, Ц, Л, Н – можна писати м’який знак (козацький, сьомий, лялька).

2.      Де Ти З’їСи Цю ЧаШу ЖиРу

Правило “дев’ятки”: після приголосних цієї фрази – Д, Т, З, С, Ц, Ч, Ш, Ж, Р – пишемо голосну И в іншомовних словах, а не І (директор, таксист, режим).

3.      Ми ВиНиЛи РіЙ (або МіНеРаЛоВиЙ)

М, В, Н, Л, Р, Й – сонорні приголосні.

4.      МаВПа БуФ 

Б, П, В, М, Ф – губні приголосні. Після них перед я, ю, є, ї пишемо апостроф (б’ють, в’юн, черв’як).

5.      Ще їЖДЖу

Ш, Ч, Ж, ДЖ – шиплячі приголосні.

6.      СЦе їЗДЗу (вимовляємо “ще їжджу” по-дитячому:))

С, Ц, З, ДЗ – свистячі приголосні.

6.      КаФе «ПТаХ»

Перед К, П, Т, Ф, Х завжди пишемо префікс с-, а не з- (схопити, сфотографувати, стерти).

Ускладнене речення. Вставні слова . Самостійна робота на закріплення

Ускладнене речення.         Вставні слова        І варіант

Вправа «Так» — «Ні»

1. Усі слова поданого рядка завжди є вставними: певна річ, правда, здається.

2. Усі слова поданого рядка надають реченню відтінку впевненості: безумовно, безперечно, без сумніву, щоправда.

3. Усі слова поданого рядка надають реченню відтінку невпевненості: мабуть, може, може бути, адже, либонь, а може.

4. Усі слова поданого рядка указують на джерело повідомлення: по-моєму, по-твоєму, кажуть, як кажуть, мовляв, на мою думку, бачу.

5. Усі слова поданого рядка указують на зв'язок думок, послідовність викладу: по-перше, по-друге, нарешті, до речі, між іншим.

6. Усі слова поданого рядка привертають увагу співрозмовника: чуєте, бачиш, уяви собі, зверніть увагу.

7. Усі слова поданого рядка виражають задоволення, незадоволення, радість, жаль, здивування: на диво, чого доброго, як навмисне, безперечно.

8. Усі слова поданого рядка можуть виконувати різні функції — бути членами речення і вставними словами: правда, на жаль, на щастя, здається.

9. Усі слова поданого рядка ніколи не бувають вставними словами: нібито, все-таки, мовби, неначе, адже.

10. Скласти 3  речення, ускладнені вставними словами.

……………………………………………………………………………

Ускладнене речення         Вставні слова        II варіант

1. Усі слова поданого рядка надають реченню відтінку впевненості: певна річ, правда, здається, дивна річ.

2. Усі слова поданого рядка надають реченню відтінку невпевненості: видно, мабуть, може, очевидно.

3. Усі слова поданого рядка завжди є вставними: видно, правду кажучи, сподіваюся.

4. Усі слова поданого рядка указують на джерело повідомлення: бачу, по-вашому, як відомо, на думку, за словами, значить, виходить.

5. Усі слова поданого рядка указують на зв'язок думок, послідовність: крім того, навпаки, отже, наприклад, інакше кажучи, таким чином.

6. Усі слова поданого рядка привертають увагу співрозмовника: майте на увазі, між нами кажучи, зрозумійте, даруйте.

7. Усі слова поданого рядка виражають задоволення, незадоволення, радість, жаль, здивування: на щастя, слава Богу, на жаль, як на зло, на сором, як на біду.

8. Усі слова поданого рядка можуть виконувати різні функції — бути членами речення і вставними словами: кажуть, звичайно, видно, можливо, правда, на жаль, на щастя.

9. Усі слова поданого рядка ніколи не бувають вставними: навіть, майже, приблизно, принаймні, тобто, особливо.

10.  Скласти 3  речення, ускладнені вставними словами.

Орфографія (міні-конспект)

Орфографія в асоціаціях і  винятках

Знак м’якшення

1. Де ти з’їси ці лини.

2. Після Д, Т, Н перед Ж, Ч, Ш, Щ, -СЬК-, -СТВ- Ь. !!! бриньчати, няньчити, доньчин, женьшень, Тяньшань, Маньчжурія.

Боязкий, різкий, баский, ковзкий, порский, дерзкий, жаский, плаский !!! колодязний.

3. Непрямі відмінки – Н.в: лялЬці(лялЬка), Світланці(Світланка).

4.Ь: після Р тільки перед О(-рьо-):царьок, цар. Горький, Зорькін.

Апостроф

1.Мавпа Буф – я, ю, є, ї.

2.Префікси, корені на пригол.- дит’ясла, від’їзд.

3.Твердий Р(у кінці складу): пір’я (АЛЕ після м‘якого –апостроф: буря)

3. Апостроф: збіг кореневих приголосних, крім Р: різдвяний, АЛЕ: черв’як.

Чергування приголосних

к-ч-ц – цьк, цтв: козак-козацький,

 г-ж-з – зьк, зтв: Гаага –гаазький,

х-ш-с: ськ, ств: птах – птаство.

!!!Нью-йорксьский, меккський, ла-маншський, даккський, баскський, дамаскський, цюрихський, казахський.

цьк – чч: козацький – козаччина.!!!! Галичина,

зьк – жч: празький – Пражчина ,

ськ – щ: полтавський – Полтавщина.

У дієсловах: зд – ждж, з –ж, ст – щ, д – дж: їздити – їжджу.

Спрощення

-В укр. словах: перстень-персні.

-Спрощення: в іншомовних словах, імен. на –стка: аванпостний, невістка(невістці).

Пестливий, хвастливий, хворостняк, зап’ястний, кістлявий, шістсот, шістнадцять, випускний, пропускний, вискнути, тоскно

 Подвоєння

1.Збіг морфем: віддати, міськком.

2.Між голосними: тінню (тінь).

3.Збільшена міра, урочистість: несказанний, здоровенний, преосвященний.

Священик, статей.

Велика літера, лапки:

Релігійні кн. –без лапок: Біблія, Коран.

Свята, історичні дати, пам’ятки –перше слово: День учителя, Святий вечір, Золоті ворота. Велика Вітчизняна війна, День Незалежності, День Перемоги, Свято Перемоги.

Установи, організації, товариства, братства, міністерства: Хустська гімназія, Міністерство освіти і науки України.

Найвищі державні і міжнародні посади й організації: Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, Верховний Суд України, Організація Об'єднаних Націй, Європейський Союз.

Нагороди, премії медалі: орден Ярослава Мудрого (без лапок, якщо імені); медаль «за відвагу» (імені).

 Префікси:

1.С- кафе птах: спитати, зшити.

2.ПРІ : прізвисько, прізвище, прірва.

ПРЕ=дуже, церков.: прегарний, преподобний.

ПРИ=наближення, неповнота: приземлитися, приварити.

НЕ

1.Разом: синонім(невеселий-сумний), НЕДО. З дієприкметниками (ненаписаний твір). АЛЕ коли є залежне слово(конкретизація) – окремо: ЩЕ не написаний твір.

2.Окремо: протиставлення (протист. сп. чи тире), присудок: день не холодний; не холодний, а теплий.

З дієсловами-окремо: не кажи. !!! неславити=ганьбити (не славити= не прославляти), непокоїтися=турбуватися (не покоїтися=не бути похованим), недоїдати =жити впроголодь (недоїдати=не доїдати їжу до кінця), нездужати=хворіти (не здужати не мати сил)

Складні слова

1.Через дефіс:

-слова рівноправні (і); відтінки кольорів, смаків; сторони світу; -ико,-іко, -їко; військово-, воєнно-(але: військовополонений, військовозобов’язаний); міні-, міді-, максі-, лейб-,обер-,унтер-, екс-, віце- (інші-разом: ультрановий).

2.Разом: утв. від словосполучення (і): південноукраїнський( південна Україна), 1слово-числ,, наказове дієслово: триденний, перекотиполе. Люби-мене.

Іншомовні слова

Для роздільної вимови (чути й):

м’який знак (де ти з’їси ці лини):мільярд, браконьєр;

апостроф- після інших: миш’як, п’єдестал. АЛЕ: бюро, пюре (не чути й)

Подвоєння

1.У власних назвах і похідних: Голландія(голландський), «Інтермеццо».

2. Збіг морфем: ірраціоналізм, імміграція (еміграція).

3. подвоєння – заг.назвах: піца, інтермецо. Ванна, вілла, бонна, мірра, дурра, білль, качча, нетто, брутто, мотто, панно, пенні, аннали, булла, манна.

И-І

И: «Дев’ятка»: де ти з’їси цю чашу жиру перед приголосним(перед голосним-І): Сирія, чипси. Окремі власні назви–І: Грімм, Діддро.

 Автор   Калинич  Олена Василівна

Притча про маму

Одного разу за день до свого народження дитина запитала у Бога:

- Я не знаю, навіщо я йду в цей світ. Що мені там робити? 

Бог відповів: 

- Я подарую тобі ангела, який завжди буде поруч з тобою. Він усе тобі пояснить. 

- А як я зрозумію його, адже я не знаю його мови? 

- Ангел буде вчити тебе своїй мові. Він охоронятиме тебе від усіх бід. 

- Як і коли я повинен повернутися до Тебе? 

- Твій ангел скаже тобі все. 

- А як звуть мого ангела? 

- Неважливо як його звуть, у нього багато імен. Але ти для початку називатимеш його: мама.

Притча "Брудна білизна"

       Одна сімейна пара переїхала жити в нову квартиру. Зранку, ледве прокинувшись, дружина визирнула у вікно і побачила сусідку, яка розвішувала випрану білизну. 
- Поглянь, яка брудна у неї білизна, - сказала вона своєму чоловіку. 
Але той читав газету і не звернув на це жодної уваги. 
- Напевно, у неї погане мило. Або вона не вміє прати. Варто було б  їй навчитися.
І так щоразу, коли сусідка розвішувала білизну, дружина дивувалася з того, яка  вона брудна. 
 Одного  чудового  ранку, поглянувши у вікно, вона вигукнула: 
- Сьогодні білизна чиста! Напевно, навчилася нарешті прати! 
- Та ні, - сказав чоловік, - просто я сьогодні встав раніше і помив вікно. 
***************

        Так і в нашому житті: все залежить від вікна, через яке ми дивимося на світ. І перш ніж критикувати інших, треба переконатися, що наші серця і наміри чисті.

Притча "Чому люди кричать? "

                   

Одного разу Вчитель запитав своїх учнів:

 — Чому, коли люди сваряться, вони кричать?

 — Тому, що втрачають спокій, — сказав один.

 — Але навіщо ж кричати, якщо інша людина перебуває поруч із тобою? — запитав Учитель. — Не можна з ним розмовляти тихо? Навіщо кричати, якщо ти розгнівався? 

Учні пропонували свої відповіді, але жодна з них не влаштовувала Вчителя. Зрештою він пояснив: 

   — Коли люди незадоволені одне одним і сваряться, їхні серця віддаляються. Для того щоб подолати цю відстань і почути один одного, їм доводиться кричати. Що шаленіше вони гніваються, то далі віддаляються й голосніше кричать. А що відбувається, коли люди закохуються? Вони не кричать, навпаки, розмовляють тихо. Тому що їхні серця перебувають дуже близько й відстань між ними зовсім незначна. А коли закохуються ще палкіше, що відбувається? — продовжував Учитель. — Не гомонять, а тільки перешіптуються й стають ще ближчими у своїй любові. Нарешті навіть перешіптування стає їм непотрібним. Вони тільки дивляться один на одного і все розуміють без слів.
Источник:http://www.zid.com.ua/ukr_creativework/chomu-lyudy-krychat