вівторок, 28 березня 2023 р.

Контрольний письмовий твір-опис пам’ятки історії та культури на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі

 

Опис пам’ятника Т.Г.Шевченкові в селі Плоске

     Тарас Григорович Шевченко — великий поет, геній українського народу. Він зробив неоціненний вклад у духовну скарбницю людства.  Його ім’я відоме на весь світ. Прославився він своїми творами ,  прогресивними ідеями про братерство, волю, роздумами про життя. Це людина, яка завдяки своїй наполегливості та праці досягла значних висот. Про нього пам’ятають.

 На подвір’ї нашої школи є пам’ятник Т.Г.Шевченкові. Встановлено його на честь сторіччя з дня його смерті. На жаль,  ми не знаємо автора цієї роботи. Скульптор зобразив Тараса Григоровича Шевченка не молодим. Мабуть,  коли поет повернувся із заслання. Стоїть він у повний зріст на невисокому сірому бетонному постаменті. Після реставрації ця постать пофарбована жовтою бронзою ( правда, знову потребує обновлення).

Ми бачимо  поета з книгою у лівій руці. Я думаю, що це  Біблія. І на початках літературної діяльності, і в пізніші роки, і перед смертю поет не втрачав віри в Бога, весь час звертався до Нього за підтримкою. Так чинили герої його творів. Біблія  з дитинства була його улюбленою книгою. Таку думку стверджують рядки поезії:

А я собі у бур’яні
Молюся Богу.


Привертають увагу й такі слова:


Блукав собі, молився Богу
Та люте панство проклинав.


  Мабуть, скульптор теж хотів показати поета в русі, ніби він вийшов прогулятися, бо одна нога його поставлена вперед, ніби він ступає.  Накинув на плечі плащ по коліна. З-під нього виглядає довгий піджак, сорочка з краваткою, заправлена у штани, підперезані  тонким ремінцем. Скульптор показує Т. Шевченка не бідняком у простому одязі, а самодостатню людину. Погляд його спрямований вдалечінь. Можливо, його тривожить і його самотнє життя, і життя всього поневоленого  українського народу, і його майбутнє.

     Цей пам’ятник нагадує нам  про нашого поета, пророка.  Ми вивчаємо його твори, проводимо Шевченківські дні в березні ( саме тоді він народився і помер).  Садимо квіти біля пам’ятника, який став окрасою нашої школи і села. Біля нього в ряд  вишикувалися, як сторожа, каштани, які зацвітають білими свічками навесні.

    Записані слова на табличці, що прикріплена до постаменту  пам’ятника, є  для нас, учнів, мудрим закликом гарно вчитися, бути мудрими, любити свою Україну:

Учітеся, брати мої!
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь, − 
Свого не цурайтесь…