четвер, 30 березня 2023 р.
вівторок, 28 березня 2023 р.
Контрольний письмовий твір-опис пам’ятки історії та культури на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі
Опис пам’ятника Т.Г.Шевченкові в селі Плоске
Тарас Григорович
Шевченко — великий поет, геній українського народу. Він зробив неоціненний
вклад у духовну скарбницю людства.
Його ім’я відоме на весь світ. Прославився він своїми творами , прогресивними ідеями про братерство, волю, роздумами
про життя. Це людина, яка завдяки своїй наполегливості та праці досягла значних
висот. Про нього пам’ятають.
На подвір’ї нашої школи є пам’ятник
Т.Г.Шевченкові. Встановлено його на честь сторіччя з дня його смерті. На жаль, ми не знаємо автора цієї роботи. Скульптор
зобразив Тараса Григоровича Шевченка не молодим. Мабуть, коли поет повернувся із заслання. Стоїть він у
повний зріст на невисокому сірому бетонному постаменті. Після реставрації ця
постать пофарбована жовтою бронзою ( правда, знову потребує обновлення).
Ми
бачимо поета з книгою у лівій руці. Я
думаю, що це Біблія. І на початках
літературної діяльності, і в пізніші роки, і перед смертю поет не втрачав віри
в Бога, весь час звертався до Нього за підтримкою. Так чинили герої його творів.
Біблія з дитинства була його улюбленою
книгою. Таку думку стверджують рядки поезії:
А я
собі у бур’яні
Молюся Богу.
Привертають увагу й такі слова:
Блукав собі, молився Богу
Та люте панство проклинав.
Мабуть, скульптор теж хотів показати поета в русі, ніби він вийшов
прогулятися, бо одна нога його поставлена вперед, ніби він ступає. Накинув на плечі плащ по коліна. З-під нього
виглядає довгий піджак, сорочка з краваткою, заправлена у штани, підперезані тонким ремінцем. Скульптор показує Т. Шевченка
не бідняком у простому одязі, а самодостатню людину. Погляд його спрямований
вдалечінь. Можливо, його тривожить і його самотнє життя, і життя всього поневоленого
українського народу, і його майбутнє.
Цей
пам’ятник нагадує нам про нашого поета,
пророка. Ми вивчаємо його твори,
проводимо Шевченківські дні в березні ( саме тоді він народився і помер). Садимо квіти біля пам’ятника, який став
окрасою нашої школи і села. Біля нього в ряд вишикувалися, як сторожа, каштани, які
зацвітають білими свічками навесні.
Записані слова на табличці, що прикріплена до постаменту пам’ятника, є для нас, учнів, мудрим закликом гарно вчитися,
бути мудрими, любити свою Україну:
Учітеся, брати мої!
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь, −
Свого не цурайтесь…