Літературно-музична композиція "Українська мова - наш скарб"(до Дня рідної мови)

Укаїнська мова - наш скарб

    Мета. Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити почуття національної гідності. Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Обладнання. Вишивані рушники, хліб, калина, малюнки герба, прапора України, портрет              Т. Г. Шевченка, плакати:«Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема», «Пісня –душа народу», «Кажуть, дитино, що мова наша –солов’їна».

Ведучий 

Добрий день вам,
Добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.

 Ведучий 

Гостей дорогих
Ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом,
Любов’ю і миром,
Для людей відкрита
наша рідна школа,
Тільки б жодна кривда
В  неї не забігла.

(Під музику в зал заходять учні, одягнені в український одяг).

Учитель.  Шановні батьки, учні, гості, запрошуємо вас на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.

  Сьогодні ми від­святкуємо День рідної мови і доведемо ще раз усім і самим собі, що Україна — високорозвинена дер­жава, яка має свою багату милозвучну мову. А діти в нашій країні ростуть мудрі, чемні, багаті душею і несуть вони у своїх серденьках любов до матері- України.

 Рідна мова дорога кожному з нас. Рідною мовою ми вимовляємо наші перші слова і найкраще висловлюємо наші думки. Вона дозво­ляє нам назвати себе нацією. Якщо зникне мова, то зникне нація. Українська нація цивілізована, працьовита, талановита. Вона визнана у світі. І ми мусимо самі визнати себе, перейнятися осо­бливою турботою про збереження рідної мови не тільки для свого власного, а й для народів усього світу.

 Недарма говориться, що без усякої іншої на­уки ще можна обійтися, а без знання рідної мови обійтися не можна. Це справді так. Людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що повинно стати фундаментом її особистості.

Українська мова пройшла нелегкий шлях. Од­нак, попри всі перешкоди, для багатьох мільйонів людей вона була і є рідною.

  Ведучий . Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна –це наша Батьківщина.

Ведучий. У нашій  світлиці сьогодні тепло і світло, тож давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову. Україна –золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

(Звучить пісня «Немає України без калини...» (муз. М. Ведмедері; сл. Г. Клок.) На сцену виходять ведучі — хлопчик і дівчинка в українських костюмах із хлібом і сіллю на вишитому рушнику. Між ними відбувається діалог.)

—         Хто ти, дівчинко маленька?

—         Доня я Вкраїни-неньки. 

         Українкою зовуся

 Й тою назвою горджуся.

—         А по чім тебе впізнаю?

—         По вкраїнському   звичаю.                           

         В мене вдача щира й сміла

      І відвага духу й тіла.                          

І душа моя здорова

        Українська в мене мова

—         А скажи, де край твій рідний?

—         Там, де неба круг погідний,

Там, де сонце сяє ясне

На вкраїнські діти красні.                         

Де лани, степи безкраї,                           

 Де орел буйний літає.                            

 Де Карпат вершин високі,                       

Де потоків дна глибокі,                          

Де Дністер і хвилі Прута,

І Дніпро — старий Славута,                    

Де високії могили,                                    

 Що в них голови зложили                               

Мої предки в лютім бою                          

За Вкраїну любу свою.

—         Як поможеш свому люду?

—         Пильно все учитись буду,

Щоб свої мене любили,

А чужі щоби цінили,                                 

 Щоб про мій народ питали                    

І Вкраїну шанували.                                    

Ні маєтку, ані труду                    

Жалувати я не буду.                           

Щоб народу України                                 

Помогти устать з руїни,                           

Все зумію перенести,                              

Для Вкраїни слави й честі.                                            

Господа буду благати,                            

 Щоб нам дав добра дождати.

Перша група дітей на фоні мелодії представляє літературно-музичну композицію «Україна».)

1.      На білому світі є різні країни,                      

 Де ріки, ліси і лани.

Та тільки одна на землі — Україна,

А ми — її доньки й сини.

2. Усюди є небо,

і зорі скрізь сяють.                                               

І квіти усюди ростуть.                                                        

Та тільки одну Батьківщину ми маємо.

(Усі разом.) її Україною звуть.

3.  Україно, лагідна і мила!

Водночас велична і проста!

Ти мене з дитинства полонила,                

 Закохала в сонячні жита.

4.   Україна — священна держава,                              

   Ми сини і доньки на святій землі.                           

 Ми — її майбутнє, честь її і слава.                        

Знаємо про це ми, хоч і ще й малі.

 5.  Україно, земле рідна,                                               

Земле західна і східна,

І південна, і північна, —     

                                                            

 У нас любов до тебе вічна                                                

Всіх єднає рідна мова                                  

  Золотисто-барвінкова.!                                                              

6.                  Українська рідна мова

Наче квіточка чудова,

Наче матінка ласкава,

Наче сонце золотава.

7.  Наче літечко барвисте,

Як струмочок — свіжа й чиста,

Як веселка кольорова

Українська рідна мова.

8.  Живемо в своєму краї,                                             

Де хатина материнська,      

 Де пісні кругом лунають,                     

  Лине мова українська.

9.  Вміють з вітром гомоніти

І тополя, і калина.

Тут наш дім, ми — твої діти,

Наша рідна Україно!

МАТИ-УКРАЇНО!

Перше наше слово з нами повсякчас, 
Мати-Україно, ти одна у нас! 
Ниви і діброви, і садів окрас — 
Рідна мати Батьківщино, 
Ти ж одна у нас!

Хай же мир і дружба поєднають всіх, 
І дзвенить дитячий безтурботний сміх. 
Нам зоріє доля світла і ясна. 
Рідна мати Батьківщино, 
Ти ж у нас одна!
М. Сингаївський

МІЙ КРАЙ
Україна — край мій рідний 
Від Кавказу по Карпати, 
І веселий, і свобідний, 
І великий, і багатий. 

Де є в світі кращі ріки, 
Як Дністер, Дніпро-Славута? 
Хто покине їх навіки, 
Тому в серці вічна смута.

Де є в світі кращі гори,
Де таке повітря свіже?
Де шумлять так гарно бори
І хвилює спіле збіжжя?

Де ясніше сонце світить,
Де гарніше зорі сяють?
Де ж солодше пахнуть квіти —
Як у нашім любім краї!
Р. Купчинський

Рідна Батьківщина

Наша Батьківщина —
Наче зелен сад.
Наша Батьківщина
Дбає про малят:
Щоб вони зростали
У теплі й добрі,
Як пташки, співали
В кожному дворі.
Нам Вітчизна світить.
Мов зоря ясна.
Мир у всьому світі
Береже вона.
Будемо зростати
І — як прийде час —
Про Вітчизну дбати,
Як вона про нас. 

Волгіна Тетяна 

   Тамара Коломієць

Україна

Вірш 

Йде Пізнайко по шляхах,
По зарошених стежках
І питає в дітлашні:
– Це ж чиї дзвенять пісні?
– Наші.
– А оці рясні лани,
Що не змірять ширини?
– Наші!
– А оці густі ліси
Дивовижної краси?
– Наші.
– А чиї стрімкі річки

 Мчать до моря навпрошки?

– Наші.
– А чиї гірські верхи
Височіють навкруги?
– Наші.
– А осяяні міста,
Де малеча вироста?
– Наші.
– А матусі та батьки
Цих країв трудівники?
– Наші.
– Як же зветься ця земля,
Гарна зблизька і здаля?
– Україна.

Учень 1. 

Люблю тебе, моя Вітчизно мила,
Твої поля і небо голубе,
Бо ти дала мені малому крила.
То як же не любить мені тебе!

Учень 2.
Люблю тебе я, мила Україно!
І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись в школі на «відмінно»,
Щоб мною ти пишатися могла!

Учень 3.
Люблю твої ліси, струмки, джерельця
І все-усе, що є в моїм краю!
Тепло долонь, і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю!

Учень 4.
Україна моя починається
Там, де доля моя усміхається,
І, як небо, як даль солов’їна,
Не кінчається Україна.

 Учень 5. 

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.

Ведучий
На землі великій
Є одна країна:
Гарна, неповторна,
Красна, як калина.

І живуть тут люди
Добрі, працьовиті,
І скажу, до речі,
Ще й талановиті. 

Ведучий
Землю засівають,
І пісні співають,
На бандурі грають
І вірші складають
Про ліси,і гори,
І про синє море,
Про людей і квіти...
То скажіть же, діти,
Що це за країна?
Разом.
Наша славна Україна!

Учні виконують танець

Учні 8 класу          Вірш «любіть Україну « В. Сосюри
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її,вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.

Ведучий. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ –патріот своєї країни, він любить її, поважає її закон і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.

Ведучий. А ми, українці, зовсім недавно здобули свою незалежність–у 1991 р. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як глумились із нашої мови, принижували і забороняли, не хотіли слухати і чути її мелодійне звучання, але сьогодні вона відроджується.

Ведучий.Бо й не замовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата й мелодійна, наша українська мова.

Вірші про мову

Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій!

Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.

В ній стільки слів,
Що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти зможеш просто безліч знань.

Олександр ПІДСУХА

 МОВА

Ой яка чудова українська мова 
Де береться все це, звідкіля і як 
Є в ній ліс-лісок-лісочок, пуща, гай, діброва, 
Вір, дерелісок, чорноліс. Є іще байрак.

І така ж розкішна і гнучка, як мрія. 
Можна “звідкіля” і “звідки”, можна і “звідкіль”. 
Є у ній хурделиця, віхола, завія, 
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.

Та не в тому справа, що така багата 
Помагало слово нам у боротьбі. 
Кликало на битву проти супостата, 
То звучало сміхом на полях плаката, 
І за все це, мово, дякуєм тобі.

Скрізь одне жадання, і мета, і ясність. 
Живемо, працюємо, як одна сім’я, 
І краса новітня окриля сучасність. 
Цю красу звеличує мова і моя.

Нас далеко чути, нас далеко видно. 
Дмуть вітри історії в наші паруси. 
Розвивайся й далі, мово наша рідна, 
І про нас нащадкам вістку донеси.

Пісня про мову

 Ведучий. Все – все можна сказати рідною мовою, навіть писати вірші, всі слова у яких починалися б з однієї букви! Хочете почути? Пропонуємо вам вірш «Світанок», у якому всі букви починаються з літери «С».

(Звучить щебет пташок.)

  Садок спочиває, спить спокійно,

Ставок старенький стуманів.

Стежина – стежка самостійно

Снує собі серед садів.

Світанок синій струменіє,

Сосна світлішою стає,                                         

Серпанок світиться, світліє.

Сон сновидіннячко снує.

Світ стрепенувся. Скільки спати?

Співають сотні солов’їв!

Скоренько стало скрізь світати.

Стрижі стрілою! Сонце! Спів!

Сміється сонце, світить, сяє!

Стрічає сонечко сосна.

Сопілка, скрипочка співає,

Співає серденька струна.

 1-й ведучий. Ще із сивої давнини, від Кирила і Мефодія, від Нестора – літописця впродовж багатьох років розвивалося, розцвітало рідне слово.

           2 –й ведучий. А згадаймо український дотепний жарт!

Уукраїнці сміялися споконвіку. Загальновідомо,що українці – творці найтоншого гумору.

          1-й ведучий.  Українці сміються відтоді, відколи себе  пам’ятають , бо гумор, сміх, веселість, дотепність є однією з найкращих рис. Час іде, мудра ріка веселих народних усмішок не міліє, талановитих гумористів не меншає.

2-й  ведучий.  Надамо слово нашим гумористам.

           Ведучий. Українська мова нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ми зростаємо. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.

Ведучий.. Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці.

Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає,
що українська мова –чудова, мелодійна, багата.

Учень 5.
Не посмій забути
Маминої мови.
Нею квітне поле,
І гудуть діброви.
Можеш призабути
Запах рути-м’яти,
Але рідну мову
Мусиш пам’ятати.

Учень 6.
Можеш не впізнати
Голосу діброви,
Та не смій зректися
Маминої мови.
Бо як відречешся,
Кине тебе пісня,
Будеш ти без неї –
Наче вишня пізня.

Учень 7.
Любіть свою мову й ніколи
Її не забудьте в житті.
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде своє.

Учень 8.
Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот,
І там, де звучить рідна мова,
Живе український народ.

 Ведуча. Любов до рідного слова неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягнути своїм розумом і серцем красу , велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як добрим ім’ям своєї родини.

На сцені з'являється дівчина-Мова у вінку зі стріч­ками, а за нею дівчата.

1-ша дівчина. Купана-цілована хвилями Дніпровими.

2-га дівчина. Люблена-голублена сивими ді­бровами.

3-тя дівчинка. З колоска пахучого, з кореня цілющого.

4-та дівчинка. Із усмішки і сльози, сонця, вітру і грози.

Усі. Наша мова.

5-та дівчинка. Як осмута матерів.

6-та дівчинка. Думи сивих кобзарів.

7-ма дівчинка. І дівочі переспіви синіх ве­чорів.

8-ма дівчинка. Виплекала веснами і серця­ми чесними.           У сі. Наша мова.

1.    Буду я навчатись мови золотої

У трави-веснянки, у гори крутої,

2. В потічка веселого, що постане річкою,

3. В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

4. Буду я навчатись мови-блискавиці

В клекоті гарячім кованої криці,

5. В корневищі пружному ниви колоскової,

6. В леготі шовковому пісні колискової;

Щоб людському щастю дбанок свій надбати,

Всі   Щоб раділа з нами Україна-мати;

Ведуча. На цій оптимістичній ноті дозвольте завершити наше свято.

Любіть, бережіть і шануйте своє рідне слово.

Ведуча.

Вже скінчилось наше свято.
І прощатись нам пора.
Ми бажаємо Вітчизні.

Разом.
Щастя, миру і добра.

Лунає пісня «Це моя Україна».